Виступ психолога на батьківських зборах в 7 – 9 класах

     Сучасні діти, загалом, вражають батьків усе більшими проявами неслухняності, впертості, агресивності, небажанням учитися тощо. Дуже часто батьки думають, що діти потребують уваги, поки вони маленькі, а з часом це вже зайве, оскільки вони більше часу перебувають у школі та з друзями. Батьки ж намагаються стримати активність, самостійність, часто в авторитарній формі висловлюють думки про друзів, інтереси, намагаються по-своєму планувати дозвілля дитини. Закономірно, що недовіра, неувага до життя підлітка призведуть до розриву між дітьми та батьками.

     Ми маємо справу з підлітковим віком. У цей період провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом.

     Дорослішання — процес становлення готовності дитини до життя в суспільстві.

     Постійна взаємодія підлітка з однолітками породжує прагнення посісти належне місце серед них, що стає одним із переважних мотивів поведінки та діяльності. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести аж до суїциду (самогубства). Тому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження вчителя у присутності друзів, вважаючи це приниженням особистості. На цьому ґрунті нерідко виникають конфлікти між учнями і вчителем.

     Батькам та вчителям  надзвичайно важливо обрати правильну позицію в стосунках з дитиною. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень.

         З чого ж почати? Як спілкуватися? Що говорити, а чого не казати? Оцінюйте не особистість, почуття, думки дитини, а її вчинки.

Намагайтеся у спілкуванні висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи Я-висловлювання («Я вважаю...», «Мені здається...», «Мені дуже неприємно...», «Я відчуваю...» тощо).

         Навчіться сприймати свого сина чи доньку такими, якими вони є, а не такими, якими б нам хотілося їх бачити. Спробуйте полюбити дитину цілком, із її вадами та поганими рисами. Пам’ятайте! Любити — це не означає потурати в усьому! Але знайте, що не буває зайвим сказати про свою любов, адже це шлях до серця ваших дітей.

Практичний психолог

Знам’янської ЗШ І – ІІІ ст.. № 7

Мухіна А. О.,

Кл.керівник 7 класу Вербівська З. С.,

Кл. керівник 8 класу Темна А. П.,

Кл.керівник 9 класу Ніколаєнко І. Є.