День Соборності – свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

         Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

         Слово Соборність включає в себе єдність і згуртованість.

         Якщо ми хочемо, якщо ми віримо у сильну Україну, почуття соборності повинне стати часткою нашого життя і нашого серця.

         День Соборності України – це велике державне свято, нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель та українського народу.

         Дух Соборності, дух заклику до боротьби українського народу за волю відчувається і у поезіях Шевченка. Актуально звучать сьогодні рядки де поет закликає до об’єднання і вірить у соборність усіх українців:

«… І забудеться срамотня,

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться же, брати мої,

Молю вас, благаю!»

         Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною! Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ (як закликав український класик Олесь Гончар: «Бережіть собори душ наших!») можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

         Шевченко закликає із глибини віків, що ми не втрачали історичної пам’яті, застерігає нас, що ми не перетворилися на Іванів, які не знають своєї історії.

Українська нація 350 років не була державою, ми були колоніями різних держав. Із 1991 року Україна незалежна, але і до цього часу у нас ще немає відчуття, що ми – родина, що ми повинні згуртовуватися, а не влаштовувати братовбивство.

«А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли.»

         Україна була, є і завжди буде, бо недарма вмирають на полі бою найкращі сини – представники нашого народу, бо живе пам'ять про них бо шануються традиції і звичаї від роду і до роду.

         Ми сильна і єдина нація, ми один згуртований народ. «Народ мій є! Народ мій завжди буде!Ніхто не перекреслить мій народ!»

Справжній патріот, Кобзар заповідав нам:

«Свою Україну любіть,

Любіть її…

Во врем’я люте

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть»

         Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.

«Єднаймося, браття, ми єдині

На самоті не вижить нам.

Своєї неньки – України

Не віддамо ми ворогам»

Україна – це єдність, злагода і воля.

Слава Україні!

Слава Героям!

Вчитель української мови та літератури

Ніколаєнко І. Є.