Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах. Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується відповідно до Положення про здобуття загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 12 січня 2016 року N 8 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 10 липня 2019 року N 955)та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2019 р. за N 852/33823.

 

Законодавство визначає три різновиди індивідуального навчання:

• Екстернат
• Сімейна (домашня) форма
• Педагогічний патронаж

 

Перевести учнів на індивідуальне навчання можливе як на початку, так і протягом навчального року. Але для екстернату і сімейної форми є обмеження – не пізніше ніж за 3 місяці до річного оцінювання.

ЕКСТЕРНАТ

Обираючи екстернат, учні опановують увесь матеріал самостійно й віддалено, після чого їх знання мають оцінити в школі під час щорічної атестації. Таку форму навчання часто обирають люди, які виїжджають за кордон або хочуть швидше пройти програму з окремих предметів чи навіть кількох класів і отримати український атестат.

До прикладу, це можуть бути діти, які професійно займаються мистецтвом чи спортом або ж мають високий навчальний потенціал і бажають прискорено закінчити школу. Також екстернат можна організовувати для іноземців чи осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, біженців та громадян України, які проживають на непідконтрольних територіях чи лінії розмежування.

Документи, необхідні для зарахування на екстернат:

• заява від одного з батьків (опікунів) або самої дитини, якщо вона повнолітня;
• свідоцтво про народження або паспорт дитини (копія);
• медична довідка 086-1/о;
• документ про освіту, якщо він є (в протилежному разі школа спершу проводитиме оцінювання рівня знань учня).

 

СІМЕЙНА ФОРМА

Сімейна форма покладає організацію освітнього процесу на батьків (законних представників), які хочуть і можуть навчати дітей удома. Ця форма стала рятівним колом для багатьох батьків дітей з особливими освітніми потребами, поки інклюзія перебуває на початковому етапі впровадження.

Також цією можливістю користуються сім’ї, які з певних причини не хочуть, аби дитина перебувала в школі (через булінг, неможливість індивідуальної освітньої траєкторії тощо). І хоча часто ці батьки не мають педагогічної освіти – вони максимально включені в потреби своїх дітей, чітко уявляють їхні можливості, інтереси та здібності, особливості мотивації.

На бажання й за власний кошт батьки можуть залучати інших осіб (учителів, репетиторів, тьюторів тощо) до навчання дитини. Водночас оцінювати знання все-таки буде школа, і відбуватиметься таке оцінювання посеместрово (раз на пів року) або частіше на бажання батьків.

 

Документи, які знадобляться для оформлення сімейного (домашнього) навчання:

• заява від батьків дитини. Підставою автоматично вважається письмово висловлене бажання батьків організувати цю форму навчання для своєї дитини.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПАТРОНАЖ

Педагогічний патронаж – це індивідуальне навчання, до якого вчителі, на відміну від інших форм, залучені на всіх етапах. Найчастіше такий різновид навчання підходить дітям, які за станом здоров’я не можуть щодня відвідувати школу й навчатися в колективі.

Особливість цієї форми в тому, що дитина не лише регулярно займається з учителями, але й періодично долучається до учнівського колективу для соціалізації (наприклад, під час класних і загальношкільних заходів), має право користуватися всією шкільною інфраструктурою (бібліотекою, спортзалом, їдальнею тощо), може розраховувати на психологічний супровід.

Педагогічний патронаж також організовують для:

• осіб до 18 років, які проживають у населених пунктах (або перебувають під вартою чи засуджені до позбавлення волі), де кількість учнів не дозволяє утворити клас, – тобто, менше п‘яти осіб;
• дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні;
• дітей-біженців, дітей іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування.